Літо в самісінькому розпалі, а отже нас чекає звичний набір: море, сонце, пляж, спека, морозиво, що тане в руках за 30 секунд, та затишшя в розкладі кінопрем’єр. Втім, Голлівуд не залишає нас із порожніми руками. Нещодавно у прокат вийшов фільм під назвою «8 подруг Оушен». Я вже встиг його подивитись та детально роздивитись під прискіпливою лупою фаната “Друзів Оушена, кількість яких регулярно змінювалася”. І звісно ж, готовий поділитися враженнями від побаченого.

Для тих, хто не в курсі, «Вісім подруг Оушен» — це кримінальна комедія про команду шахрайок, які планують викрасти найдорожче діамантове кольє на світі під час щорічного балу Музею мистецтв у Нью-Йорку. До всього, стрічка є продовженням “13 друзів Оушена”, котрий був останнім в трилогії режисера Стівена Содерберга. Якщо ви свого часу проґавили цю трилогію, або просто занадто юні, щоби про неї знати, то ось невеличкий екскурс в історію.

У Голлівуді здавна люблять дві речі — сіквели та рімейки. Студія Warner Bros. мала на руках, поміж купи інших проектів, права на авантюрну кримінальну стрічку «11 друзів Оушена» родом з уже тоді далеких 60-х. Зважаючи на успіх класичної версії, продюсери вирішили запустити у виробництво її нову інкарнацію з купою найпопулярніших на той час акторів. Там були Джордж Клуні, Бред Пітт, Метт Деймон, Джулія Робертс та купа інших зірок вищого ґатунку. Імениті актори можуть зробити фільм прибутковим, але от щоби він запам’ятався на довгі роки, тут потрібен ще й майстровитий режисер. Ним і став Стівен Содерберг, який тільки-но відхопив “Оскара” за найкращу режисуру. Саме його творчий вектор та характерний стиль зробили з трилогії Оушена легенду та еталон сучасних фільмів про афери.

Оскільки останній фільм про друзів Оушена вийшов аж у 2007, а правам на популярну марку простоювати зась, то Warner Bros. вирішила зайти з іншого боку і зробити фільм про не менш кмітливу сестрі Денні Оушена, Деббі. Сюжет “8 подруг” починається з комісії у виправному закладі, де головна героїня, Дебора Оушен (Сандра Баллок) обіцяє розпочати життя «з чистого аркуша». Вийшовши на свободу зі статком розміром у 45 доларів, Деббі демонструє майстер-клас із виживання у Великому Яблуці. Потім вона зустрічається зі своєю знайомою Лу (Кейт Бланшет), власницею нічного клубу, в барі якого розбавляють алкоголь. Хоча зустріч для подруги Лу влаштувала не найтеплішу, стає зрозуміло, що сестра Денні Оушена виношує грандіозний план і потребує надійну команду для його втілення. Ось так виглядає зав’язка нової справи. А про весь фільм можна сказати «це було дуже непогано, навіть добре». Втім, диявол криється в деталях.

Чесно кажучи, стрічка мені сподобалася передусім тим, що вправно створювала настрій авантюри в богемних колах. Плюс тішить використання знайомих прийомів із минулих частин. Це і драйвові ліцензовані треки родом з шістдесятих-сімдесятих, і невимушені діалоги між героями, сповнені дружніх підколів, і купа різних комічних ситуацій на шляху до реалізації плану, і характерний монтаж з фрагментацією екрану та стильними переходами між сценами. Втім, кілька моментів таки вибивали з колії, як, наприклад, невідповідна до тону пісня чи прискорений монтаж в одній зі сцен.Тим не менш,  із формою подачі у “8 подруг” вийшло переважно добре. А от зі змістом справи трохи гірші.

Річ у тім, що ця стрічка — своєрідна суміш продовження та рімейку. Тобто події, що відбуваються у фільмі, продовжують по хронології серію Оушена і є практично новими. Проте вони сконструйовані за старими лекалами, а старих персонажів замінили на їхні жіночі відповідники. Ось тут і ховаються пробоїни картини. Типажі головних друзів Оушена та його самого відверто скопіювали і вставили в історію нового фільму. І таким чином, що вони не зазнали абсолютно ніяких змін, хоча інколи логіка нової історії зобов’язує. За прикладами далеко ходити не треба.

Модельєр Роуз (Гелена Бонем Картер) є тупою калькою на персонажа Метта Деймона, початківця у світі злодіїв. Він вічно невпевнений в собі та боїться, зробивши помилку, підставити колег. Точно такою є і Роуз, але багато сформованих комедійних ситуацій «новачок не в своїй тарілці» руйнують послідовність образу. Коли їй потрібно втовкмачити своїй клієнтці, чому вбрання на бал має бути саме таким, яким їй вигідно, Роуз починає губитись і вигадувати неоковирні пояснення на льоту. Чорт, вона ж достатньо довго працювала дизайнером (колись навіть успішним) і повинна мати досвід в подібних справах! То яка в цьому випадку діє логіка, дозвольте спитати? Мені от невтямки.

Однак основним та найвагомішим недоліком стрічки я вважаю відсутність неоднозначності цілей крадіїв та методів їх досягнення. В минулі рази мотивом персонажів теж було особисте збагачення чужим коштом. Але деякі обставини вселяли сумніви. Може вони не такі вже аморальні та бездушні злочинці, як можна судити з першого погляду. Бо коли обкрадають казино, яке «завжди у виграші», автоматично спрацьовує така собі робінгудівщина, і вигадливі та дотепні крадії стають чарівними антигероями з дикою харизмою. А Деббі з командою грабує музей, котрий нікому нічого поганого не зробив.

Відсутність того ефекту неоднозначності зводить зв’язок глядача з персонажами нанівець. І навіть банальна помста колишньому партнеру по шахрайству не може змінити ситуацію. Адже він просто її (і тільки її) здав поліції, що виключає будь-які безкорисливі чи благородні мотиви. Просто працюючи з аферистами, треба бути готовим, що вони можуть кинути тебе, коли стане гаряче. Тому не слід плутати тупість з порядністю.

Отже, пора підбивати підсумки. «8 подруг Оушен» — це достойне продовження традицій друзів Оушена. Бодай тому, що шикарна робота на антураж легковажної, але продуманої афери піднімає настрій. Під цими словами я маю на увазі красиві проходи камери за персонажами в сценах провертання справи, інші операторські трюки і вже згаданий підбір музла. Все це — досягнення Стівена Содерберга як режисера трилогії, які акуратно перекочували в новий фільм під його продюсерським крилом. Але повторити якість детального розкриття героїв через пропрацьовані драматичні та неймовірно дотепні комедійні ситуації та надати специфічного ідейного наповнення однозначно не вдалося. Тому так, вийшло гірше,  Проте “гірше” не означає “погано”. А оскільки у касовому плані “8 подруг Оушена” кількаразово перевищили бюджет, то за рік-другий ми неодмінно побачимо наступну частину. Можливо тоді студії вдасться повернути втрачений рівень якості. А поки я можу лише порадити вам, читачі, сходити в кіно і самим оцінити повернення франшизи на великі екрани, бо воно таки того варте.

Автор:  Євген Загороднюк